Ротавірус: причини, симптоми, лікування

Ротавірусна інфекція – одне з найпоширеніших захворювань, за частотою захворюваності посідає друге місце після ГРВІ. Ротавірус (його ще називають шлунковий або кишковий грип) може призвести до серйозних ускладнень, включаючи зневоднення, електролітний дисбаланс, а в поодиноких випадках до смертельного результату.

BlogPokuponTeam розбиралася, що таке ротавірус, причини зараження, які симптоми та методи лікування цієї інфекції, а що ще важливіше – способи профілактики, щоб уберегти себе.

Що таке ротавірус

Ротавірус є вірусом із сімейства Reoviridae, який вражає травну систему людини (слизові оболонки ротоглотки та тонкого кишечника). Ротавірусна інфекція викликається РНК-геномним вірусом. Існує 9 серотипів ротавірусів і деякі з них, включаючи серотипи 1-4 і 8,9, здатні викликати захворювання у людини.

Вірус ротавірусу має стійкість у зовнішньому середовищі. На різних предметах і поверхнях може зберігати свою життєздатність протягом періоду від 2 тижнів до 1 місяця. У фекаліях вірус може зберігатись до 7 місяців. Також ротавіруси можуть тривалий час перебувати у воді та на продуктах (від 1 до 2 місяців).

Ротавірусна інфекція класифікується за декількома характеристиками:

• За типом: вірус може мати різні типи, включаючи типові форми, такі як гастроентерична (з запаленням шлунка та кишечника), ентеритична (з ураженням кишечника) та гастритична (з запаленням шлунка), а також атипові форми – стерта (без явних симптомів) та субклінічна (без виражених симптомів).
• За тяжкістю: інфекція може виявлятися у легкій, середньотяжкій або тяжкій формі, залежно від тяжкості симптомів та ускладнень, які можуть виникнути.
• За течією: гострий перебіг, коли симптоми розвиваються швидко та інтенсивно, ускладнений перебіг, що супроводжується зневодненням та іншими проблемами, а також неускладнений перебіг, коли симптоми проходять без ускладнень та швидко покращуються.

Причини зараження ротавірусом

Ротавірус передається переважно через фекально-оральний механізм, що означає, що інфікування відбувається через контакт із зараженими фекаліями або предметами, які потрапили до контакту з фекаліями.

Також ротавірус передається від людини до людини. Найчастіше інфекція поширена в колективних місцях, таких як дитячі садки, школи, лікарні та громадські місця, де люди знаходяться близько один до одного, у водоймах, куди стікають стічні води, та у воді з-під крана, якщо збудник потрапив у центральний водопровід. Неправильна обробка їжі, низька особиста гігієна та погані санітарні умови сприяють передачі ротавіруса.

Кишковий грип переважно поширюється серед дітей, тому основним джерелом інфекції часто є інфіковані діти, які відвідують дитячі колективи. У перший тиждень після зараження хвора людина становить небезпеку для оточуючих, оскільки вірус легко передається. Однак здатність вірусу передаватися поступово знижується після першого тижня, у поодиноких випадках він продовжує виділятися протягом 1 місяця. Безсимптомні носії вірусу можуть виділяти його протягом декількох місяців.

Схильність людини до ротавірусу дуже висока. Найбільшу вразливість до інфекції мають діти до 3 років. Також до групи ризику входять люди похилого віку та особи з хронічними супутніми захворюваннями.

Розвитку ротавірусної інфекції сприяють такі фактори:

• Порушення кислотності шлункового соку, оскільки збудник віддає перевагу лужному середовищу.
• Наявність ферменту трипсину, що активує розмноження вірусу.
• Присутність незрілих клітин епітеліальної тканини, які більш схильні до впливу ротавіруса.

Важливо відмітити, що імунітет до ротавірусу непостійний і нетривалий.

Симптоми кишкового грипу

Інкубаційний період при ротавірусній інфекції триває від 1 до 5 днів (найчастіше 2-3 дні). Після цього хвороба виникає раптово з характерними проявами.

Симптоми:

• Одночасна поява нудоти, блювання та діареї.
• Часті позиви до дефекації.
• Болі у животі, загальна слабкість, головний біль.
• Покриття язика нальотом та відбитками зубів.
• Гіперемія та набряк ротоглотки.
• Бурчання в животі та підвищення температури тіла (у тяжких випадках).
• Частий, рясний, водянистий та смердючий стул.
• Поєднання уражень ШКТ та верхніх дихальних шляхів.

Особливості ротавірусу у дітей та вагітних жінок

У дітей особливості перебігу ротавірусу пов’язані зі швидким розвитком зневоднення організму. У них спостерігаються ознаки, такі як млявість, апатія, блідість шкіри, сухість у роті, синюшність навколо рота, тахікардія та відсутність сечовипускання понад 3 години. Швидка поява позивів до блювання при спробі пити рідину і відсутність сліз при плачі у найменших дітей є також характерними ознаками.

При зневодненні організму потрібна термінова медична допомога, особливо у новонароджених та немовлят, оскільки значні втрати рідини можуть бути смертельно небезпечними.

У вагітних жінок ротавірусна інфекція зазвичай протікає легше, ніж у дітей, і не впливає на вагітність та плід. Симптоми у вагітних включають слабкість, диспепсичні розлади (нудота, блювання, часті водянисті випорожнення), незначне підвищення температури тіла. У тяжких випадках можуть спостерігатися тахікардія, зниження артеріального тиску, загальна слабкість та зневоднення.

Діагностика та лікування ротавіруса

При підозрі у себе захворювання ротавірус необхідно звернутися до терапевта. Лікар проведе огляд, збере анамнез та направить на здачу аналізів.

Для діагностики ротавірусної інфекції застосовуються лабораторні методи дослідження. Ротавірус виявляється із зразків фекалій, а також досліджується кров хворого на наявність специфічних антитіл.

Лабораторні методи визначення антигену ротавіруса включають:

• Полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР).
• Реакцію коаглютинації (РКА).
• Реакцію латекс-аглютинації (РЛА).
• Реакцію зв’язування комплементу (РЗК).
• Імуноферментний аналіз (ІФА).

Диференціальна діагностика ротавірусної інфекції включає виявлення відмінностей від інших гострих кишкових інфекцій різної етіології, як-от коронавіруси, астровіруси, каліцівіруси, кишкові аденовіруси та інші.

Лікування спрямоване на запобігання зневодненню та зняття симптомів. Важливо вживати велику кількість рідини та регідратаційні розчини (на кшталт Регідрону), щоб відновити водно-електролітний баланс. Застосування антибіотиків не рекомендується, оскільки ротавірус є вірусною інфекцією.

Профілактика ротавіруса

Основні заходи профілактики ротавіруса включають дотримання гігієнічних правил, таких як регулярне миття рук з милом після відвідування туалету та контакту із зараженими предметами. Вакцинація є ефективним засобом профілактики, особливо для дітей, вона знижує ризик тяжких форм хвороби та ускладнень.

Антиротавірусна вакцина містить ослаблений живий ротавірус, який не викликає захворювання, але сприяє утворенню антитіл та забезпечує надійний захист.

Вакцина включає дві дози: перша доза вводиться у віці від 1,5 до 3 місяців, друга – від 3 до 4 місяців.

Імунітет, що розвивається після щеплення, забезпечує захист від ротавіруса протягом 3-4 років.

Читайте також:
✔️Як вибрати сімейного лікаря та укласти декларацію
✔️Як очистити та дезінфікувати воду для пиття
✔️Холера: симптоми, причини, профілактика
✔️Як правильно здавати аналізи: кров, сеча, кал
✔️Розшифровка аналізу крові ㅡ норми показників

Будь-якому захворюванню набагато легше запобігти, ніж лікувати його. Дотримуйтесь елементарних правил гігієни і будьте здорові ❤️